Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2008 р. В Ужгороді рятують від руйнування старовинну дерев’яну Михайлівську церкву

Світлана Ковбиця

Дата: 25.12.2008

Її збудували двісті тридцять років тому без жодного цвяха. Храм стоїть просто неба у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Сорок років його не ремонтували. Працівники музею зізнаються, що майстрів, які вміють прадідівським способом працювати з деревом, шукали довго. На Закарпатті таких практично не лишилося.

Унікальну дерев’яну Михайлівську церкву рятують від руйнування в Ужгороді. Її збудували наприкінці 18 століття у селі Шелестові. Сорок років тому старовинний храм перевезли до Закарпатського музею архітектури та побуту. Відтоді церкву не ремонтували. Негайної заміни потребував гнилий дах. Дощова вода знищила дерев’яні вежі з хрестами та пошкодила дзвіницю. У музеї кажуть: 200 тисяч гривень на реставрацію храму знайшли швидше, аніж майстрів. Бо спеціалістів, які вміють прадідівським способом працювати з деревом практично не лишилося.

Габріела Андял, директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту: “Знайти майстрів, як у нас кажуть, мештерів, дуже важко. Чому? Бо вони мають володіти тайною мистецтва наших майстрів, пращурів. Все робиться вручну, не застосовуються абсолютно ніякі сучасні технічні знаряддя праці. І ми їздили по селах наших, ми шукали”.

Досвідчений майстер Михайло Буга має трьох помічників. Реставрувати дерев’яні храми навчився від діда й батька. Чоловік по-особливому уміє складати одну до одної спеціальні пластини, витесані з дуба та смереки. Цими шинглами та драницями вкривають дах. Майстер реставрує церкву лише зовні. Деревину обробляє спеціальним антисептиком, щоб захистити її від грибків та вологи. Зізнається: робота не з легких.

Михайло Буга, майстер: “Очень тяжело, очень сложная церковь. Все надо соединить, все надо перерезать. Много падает из материала. Но, все равно, мы справимся”.

Якщо погода не завадить, реставрацію завершать до православного Різдва. Півстоліття після цього храм ремонту не потребуватиме. На негайний порятунок очікують ще понад сто старовинних закарпатських дерев’яних храмів. Майже усі вони – в аварійному стані. Святині нищить час і людська байдужість.

Джерело: ICTV