Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2001 р. Дві пам’ятки поховальної архітектури ІV століття до н.е.

Наталія Симонова

Мелек-Чесменський курган

У північній частині Керчі, на так званому Глинищі, височіє Мелек-Чесменський курган. Він увійшов в історію як найдосконаліший з технічного й художнього погляду серед боспорських уступчастих склепів. Своєю назвою курган завдячує поблизькій річці Мелек-Чесме (“Ангельське джерело”).

1857 року з південного боку кургану було виявлено плити. Щоб з’ясувати їхнє походження, там почали розкопини, але тривали вони недовго. Відновили їх уже наступного року під керівництвом дійсного статського радника, директора Керченського музею старожитностей Олександра Люценка. Від основи кургану до його центру зробили розрізи. З просуванням робіт дедалі більше виявляли обтесаних плит. Довелося зробити два додаткові шурфи. Один з них і привів до складеної з плит стіни. Це було в суботу ввечері, 13 грудня 1858 року.

До шурфу, для його охорони, приставили денну й нічну варти. У понеділок зі стіни вийняли ще дві плити. За плитами відкрився порожній простір з пірамідальним склепом, у протилежному, західному кінці був зовнішній вхід, увесь закладений каменями. Усе нібито показувало на те, що гробниця збереглася недоторканною. Але насправді виявилося, що її пограбовано ще в давнину.

У північно-західному куті гробниці знайшли останки дитини, біля них чотири кам’яні плити, кілька дощок від саркофага, фрагмент алебастру, невеликий бронзовий браслет, що закінчується золотими змійками з емалевими лусочками. У стелі, біля самого входу, бракувало однієї плити, отже стало зрозумілим, яким шляхом сюди проникли грабіжники. Під час додаткового дослідження в північній частині насипу виявили рештки поминальної тризни й вогнища. Серед знайдених фрагментів червонофігурних посудин другої половини ІV століття до н.е. була накривка червонофігурної лекани. Усе це дає підстави датувати час зведення кургану тим самим століттям.

Висота насипу цього кургану 8 метрів, обвід (на час дослідження) близько 200 м, довжина дромосу 9 м, ширина 1, 38 м. Стіни його складено з добре обтесаних чотирикутних плит-квадрів. З шостого ряду кладки починається трирядне перекриття з плит. Склепіння уступчастого дромосу майстерно сполучене з уступчастим перекриттям поховальної камери. Вона квадратова в плані (довжина 3,7 м, ширина 3,64 м). Стіни камери складено насухо з рядів чисто обтесаних квадрів. Склепіння над нею починається з дев’ятого ряду й складається з семи рядів плит, що висуваються з кожного боку один над одним. Центр склепіння замкнуто однією плитою.

У Мелек-Чесменському кургані бачимо сполучення архаїчної конструктивної форми (уступчасті покриття дромосу й поховальної камери, не властиві грецькій архітектурі) з ордерною системою зовнішнього оформлення входу. Це єдиний відомий на європейському Боспорі приклад такого оформлення склепу. Подібні фронтони відомі тільки на Тамані.

Незабаром після закінчення розкопин курган ледь не був зруйнований. Одеське товариство історії і старожитностей з ініціативи свого секретаря М.Мурзакевича стало енергійно клопотатися про збереження кургану. Після багатьох невдач клопотання товариства при сприянні новоросійського й бессарабського генерал-губернатора П.Коцебу врешті увінчалося успіхом. 5 травня 1870 р. імператор Олександр ІІ дозволив виділяти щороку з державної скарбниці 300 карбованців на ремонт склепу й утримання при ньому вартівні. Одразу ж під безпосереднім керівництвом будівника Керченської фортеці генерал-майора Седергольма розпочався ремонт склепу. Було відбудовано фронтон коридору й ретельно виправлено тріщини всередині склепу. Швидкому виконанню ремонту сприяла щедра пожертва купця 1-ї гільдії Константинова.

Насамкінець завезли землю, щоб повністю відновити насип і надати кургану його колишнього вигляду. У липні 1871 року всі роботи завершилися й курган відкрили для огляду публікою.

Пам’ятки України, 2001 р., № 3.