2001 р. Античні вази у збірці Керченського заповідника

Лідія Лазенкова

Йдеться про унікальну колекцію червонофігурної кераміки, що налічує понад 200 екземплярів. Представлені вони здебільшого фрагментарно, але близько 50 екземплярів збереглися майже в повній цілості.

Червонофігурні вази – особливо популярна кераміка на Боспорі в ІV столітті до н.е. Ці вази, виготовлені в Аттиці, були дуже поширеними, їх використовували і як парадний столовий посуд, і як поховальний інвентар.

Велика група аттичних ваз, спеціально призначених для міст Північного Причорномор’я, в працях дослідників дістала умовну назву ваз “керченського стилю”, оскільки у великій сукупності ці посудини виявлено саме тут – у некрополі стародавнього Пантікапея. Керченські вази належать до першорядних керамічних виробів грецької метрополії. Художники, які розмальовували їх, опанували досягнення великих майстрів, передусім усе те, що було пов’язано з об’ємним зображенням і використанням фарб. Крім того, вазописці ввели в мальовання позолоту, комбінували живопис з кольоровими рельєфами.

Природно, вибір сюжетів залежав від замовника. Найхарактернішими для боспорських ваз є сюжети, запозичені з переказів і легенд, популярних на території Боспору серед еллінізованої частини населення. Постачати велику кількість ваз на Боспор Аттику змушували економічні причини: збіжжя вона одержувала взамін на різні продукти й ремісничі вироби, зокрема й мальовані посудини.

Сюжети вазопису в Пантікапеї, на краю античного світу, зберегли деталі міфів, напівзабутих чи трансформованих на материковій Греції, в центрі античної цивілізації, а то й узагалі не відбитих в інших пам’ятках античної культури. Насамперед це численні відміни амазоно- і грифомахії, що увібрали в себе риси скіфських, малоазійських і власне грецьких міфо-епічних переказів. Так само це стосується сюжетів і сцен шматування коня, битви пігмеїв із журавлями (гераномахії), зображень божества на грифоні, що переслідує менаду.

Часто в малюнках на вазах зображено сцену з розгорнутим мотивуванням якогось обряду або культової дії в присутності богів і героїв (Геракла, Афродіти, Афіни, Деметри, Діоніса та ін.). Серед еллінів уважалося, що зображення обрядів посвяти, таїнств найбільш підходять для ваз, уживаних під час поховань. Так виявлялося прагнення звільнити померлого від злого духа, що нібито супроводжував людину від колиски до могили, і водночас цим засвідчувано утаємничення небіжчика й удостоєння його вічного блаженства. Часто на вазах малювали жіночі голівки, сцени гулянок юнаків, що розважаються з гетерами, змагання атлетів, палестритів за туалетом, еротів. Трапляються й поважніші сюжети, взяті з міфів і героїчних повідань, пов’язаних зі звичаєм співати на учтах поетичні твори.

Форми ваз – розмаїті. Одна з великих груп – парадний столовий посуд, використовуваний на симпосіях (бенкетах): у пеліках подавали до столу вино, у гідріях – воду, за допомогою ойнохої (вази з пелюстковим устям шийки) розведене водою вино розливали по чашах (кіліках, скіфосах).

Широко вживали в побуті й у культових обрядах лекіф (посудина на олію): лекіфи закопували під час поховання померлих, а в дні поминання їх родичі приносили на могили поряд з іншими дарами лекіфи з маслиновою олією.

Аски – керамічні флакони – предмет туалету палестритів: олією з них вони натиралися перед початком фізичних вправ і змагань. Предметами жіночого туалету були лекани – скриньки на прикраси.

Вази, представлені у збірці Керченського заповідника, – це тільки дещиця великої спадщини минулого. На стані колекції дуже позначилися воєнні події, починаючи ще з Кримської війни 1853-1856 років. Варто також пам’ятати, що давніше, впродовж тривалого часу, найцікавіші зразки Археологічна комісія передавала до імператорського зібрання в Ермітаж, розподіляла по інших російських музеях, чимало непересічних знахідок осіло в приватних збірках.

Пам’ятки України, 2001 р., № 3.