1996 р. Церква св.Георгія в с.Касперівці Тернопільської області

А.Шамраева, С.Юрченко

Село Касперівці знаходиться в Заліщицькому р-ні Тернопільської області, воно розміщене на обох берегах Серету в долині, оточеній з усіх боків високими пагорбами. Нинішні Касперівці складаються з двох частин: власне села на правому березі Серету і так званого містечка – лівобережної частини. На правому березі є церква Св.Параскеви (XVIII ст.), на лівому – Св.Георгія. Нижче за течією річки від останньої існував замок, розібраний у повоєнний час.

Церква Св.Георгія орієнтована вівтарем на захід, тридільна, складається з напівкруглої в плані вівтарної частини, до якої примикає маленька паламарня, нава та вежа, нижній поверх якої слугував бабинцем. Зовні вежу увінчує баня, над навою розміщено сигнатурку.

Точна дата зведення церкви невідома. Проте, за відомими історичними даними та матеріалами досліджень, можна окреслити хронологічний період, в який з’явилася споруда. Датою post quem буде 1619 рік – час заснування С.Любомирським поблизу Касперівців, на лівому березі Серету, міста Любомирська [Slownik geograficzny Królestwa Polskiego. – Warszawa, 1882.- S.335], яке, проте, економічно не розвинулося і поступово перетворилося в частину Касперівців.

Під час досліджень у вівтарній частині виявлено кам’яну плиту, вмуровану в престол. Первісне тинькування примикає безпосередньо до плити, це свідчить про те, що плиту вмуровано перед тинькуванням інтер’єру храму. На ній зображено хрест, під яким є напис: „…сіє поміна раба Божія Григорія року Божія ахн”. Отже, дата „АХН” (1650 р.) має бути терміном ante quem. Ким був Григорій, сказати важко, але, мабуть, він мав якесь відношення до спорудження церкви, чим можна пояснити наявність пам’ятної таблиці, вмурованої в престол -найсвятіше місце в церкві. Якщо це так, то часом будівництва пам’ятки треба вважати кінець 40-х років XVII ст. [Датування XVI ст. слід вважати хибним: див: Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1986. – Т. 4. – С. 64].

Проект реставрації виконано на замовлення Тернопільського обласного управління містобудування і архітектури. Будівельні роботи здійснені кооперативом „Зоря”.

За збереженими формами, характером обробки отворів, конструктивними та стилістичними особливостями, можна твердити, що церкву будували місцеві майстри-ремісники, які не досить добре володіли технологією мурування. Проведені дослідження дозволили виявити характер та особливості архітектури храму.

Встановлено, що нава, вівтарна частина з паламарнею збудовані практично без підмурків – обріз підошви стін заглиблено на 25 см від денної поверхні грунту. З цим пов’язані деформації пам’ятки: північна стіна апсиди тріснула і відхилилася на 21 см назовні, для її укріплення змурували могутні контрфорси. На південній стіні в інтер’єрі вівтарної частини, в місці стику з навою, на висоту до 1 м над підлогою виведено частину пілястри. Давній тиньк знаходимо на пілястрі і вище від неї. Напевно, за первісним задумом, планувалося зробити між навою та вівтарем муровану арку, проте в ході будівництва від неї відмовились.

Збереглося первісне перекриття паламарні. Воно складається з чотирьох брусів, поверх яких зроблено настил з дощок. Дуже цікаві віконні коробки нави, напівкруглі частини яких змонтовано шляхом кріплення . криволінійних елементів дерев’яними тиблями. Наву та вівтарну частину було перекрито дерев’яним склепінням, сліди примикання котрого виявлено на стіні вежі.

Хори утворювалися плоским перекриттям над бабинцем і відкривалися аркою до нави. На хори входили через дверний проріз, розміщений над головним входом. Ліворуч і праворуч у площині стіни були два марші, що вели на другий поверх. Останні спиралися тетивами на два камені, виявлені під час досліджень.

Дерев’яний каркас верхнього ярусу дзвіниці й баня збереглися з XVII ст. Конструкції даху над навою й вівтарною частиною зроблені, мабуть, у XIX ст. Саме тоді змінено форму даху над паламарнею: окремий трисхилий дашок замінено односхилим. Сліди примикання даху паламарці до стін нави відкрито при зондуванні.

Нава (західна сторона) та вівтарна частина зберегли розпис барочного характеру. В наві на віконних скосах зображено фігури святих, нижче та навколо вікон – архітектурні мотиви у вигляді колон та поставлених на них ангелів. Можливо, розпис був ніби продовженням іконостаса, що не зберігся. Роспис можна датувати XVIII ст.

Церква Св.Георгія в Касперівцях є цікавим прикладом мурованої народно-стильової архітектури XVII ст.

Джерело: З історії української реставрації. – К.: Українознавство, 1996 р., с. 252 – 254.