Качанівська садиба

Розмір зображення: 1608:1431 піксел

Качанівстка садиба – історико-культурний заповідник (з 1980 р.).

Перші відомості про Качанівку належать до 1742 р., коли ніжинський грек Федір Болгарин продав заснований ним хутір придворному співаку Ф.І.Коченовському (звідси й назва). В 1770 р. маєток придбав російський полководець генерал-губернатор Малоросії П.О.Румянцев-Задунайський, який розпочав у Качанівці будівництво садово-палацового комплексу. В кінці 70-х рр. 18 ст. архітектор М.К.Мосцепанов спорудив на верхньому плато за проектом архітектора К.І.Бланка палац у формах псевдоготики. Двоповерховий, прямокутний у плані центральний корпус по боках сполучався з південним і північним флігелями. Фасад прикрашали зубчасті фронтони, прямокутні й круглі башти. До палацу з боку головного в’їзду вела широка алея – головна вісь парадної частини ансамблю, який пережив п’ять будівельних періодів.

В 1808-24 рр., коли Качанівка перейшла у власність Г.Я.Почеки, починається другий етап перебудов, пов’язаний з розвитком російського класицизму. Добудовуються флігелі, галереї, над центральною частиною – купол, фасади оздоблюються колонними портиками, відбувається закладення Георгіївської церкви.

У 1824 р. маєток переходить до Тарновських. Відтоді почалася смуга внутрішніх перебудов. На четвертому етапі перебудови комплексу (1866-1897 рр.) В.В.Тарновський (молодший) замінив дерев’яні будівлі служб на муровані, біля південного флігеля споруджено водонапірну башту. Після 1898 р. новий господар цукрозаводчик Харитоненко розпочав п’ятий етап перебудов. Під керівництвом архітектора Шольца палац було обкладено цеглою, збільшено купол, поновлено внутрішні приміщення. Зовнішній декор набув рис неокласицизму. В 1912 р. за проектом архітектора А.Є.Білогруда зведено пташник (не зберігся). Останній володар садиби – М.С.Олива. Велику роль в опорядженні садиби мали її альтанки, паркова скульптура, меблі, огорожа, зимовий сад, а також численні предмети декоративно-ужиткового мистецтва (бронза, кришталь), картинна галерея з портретами українських полководців та громадських діячів різних епох.

Качанівка у 19 ст. була одним із осередків художньої культури, місцем спілкування багатьох представників російського та українського мистецтва. У Качанівці неодноразово (в 1835, 1837, 1848, 1850 рр.) бував М.В.Гоголь. У 1835 р. тут він вперше читав свою комедію «Одруження». У травні 1838 р. Качанівку відвідав російський композитор М.І.Глінка. У маєтку Г.С.Тарновського композитор відпочивав кілька разів протягом літа, зустрічався з істориком та етнографом М.А.Маркевичем, близько зійшовся з художником В.І.Штернбергом, познайомився з українським поетом В.М.Забілою, зустрівся з українським співаком та композитором С.С.Гулаком-Артемовським. У виконанні невеликого кріпацького оркестру вперше прослухав увертюру і перші частини з майбутньої опери «Руслан і Людмила».

До Качанівки на запрошення Г.С.Тарновського у травні 1843 р. приїхав Т.Г.Шевченко і привіз йому свою картину «Катерина», яку той дав згоду купити. Поет прожив тоді в Качанівці недовго. У власникові маєтку він побачив типового кріпосника (його риси частково відтворив в образі Арновського в повісті «Музыкант»). Шевченко заїжджав у Качанівку й у серпні 1859 р. На згадку про це перебування поет записав в альбомі Тарновських два рядки з вірша «Не кидай матері – казали», «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла». Згадка про Качанівку є і в Шевченкових листах.

В.В.Тарновський (молодший) зібрав у Качанівці велику колекцію речей і документів, пов’язаних з життям і творчістю Т.Г.Шевченка. Після смерті поета в Качанівці на його честь насипано високий пагорб. На ньому в 1893 р. поховано поетового приятеля художника Г.М.Честахівського.

У серпні – вересні 1854 р. в маєтку В.В.Тарновського жили О.В.Маркович і його дружина, українська письменниця Марко Вовчок.

З початку 1870-х рр. у Качанівці бували художники Костянтин Єгорович Маковський, його брат Володимир Єгорович. У 1880 р. влітку у Качанівці перебував І.Ю.Рєпін зі своїм учнем В.О.Сєровим. Велика колекція українських старожитностей, можливість замальовок народних типів та сам володар садиби з характерною зовнішністю дали можливість І.Ю.Рєпіну зібрати підготовчий матеріал для майбутньої картини «Запорожці». Тут він розпочав «Вечорниці» та інші полотна. У Качанівці побували також М.О.Максимович, М.М.Ге, Л.М.Жемчужников, О.О.Агін, російські художники І.М.Прянишников та В.М.Рєзанов, український художник В.Д.Орловський, український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР Д.І.Яворницький та інші визначні діячі російської та української культури. Опис Качанівки кінця 19 ст. залишив В.П.Горленко.

У маєтку працював кріпацький театр, який ставив п’єси не тільки російських та зарубіжних авторів, а й українські («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І.П.Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Г.Ф.Квітки-Основ’яненка). Акторам-музикантам театру давав уроки М.І.Глінка. Театр згадав у своїй повісті «Музикант» Т. Г. Шевченко. У Качанівці працювали майстерні кріпосних вишивальниць, твори яких зберігаються у Державному музеї народного декоративного мистецтва у Києві. Тепер ансамбль садиби складають палац, флігелі, будівлі служб, альтанка Глінки, парк. До 1982 р. використовувалась під лікувальні заклади. 3 1984 р. ведуться реставраційні роботи.

Джерело: Чернігівщина: енциклопедичний довідник. – К.: 1990 р., с. 298 – 300.

Качанівка – селище Ічнянського району Чернігівської обл., з 1980 р. – історико-культурний заповідник. У 19 ст. належала поміщикам-меценатам Тарновськнм, була одним з осередків художньої культури, місцем спілкування багатьох представників російської та української культури. В 1835 р. в Качанівці гостював М.Гоголь, уперше читав комедію «Одруження». З Тарновськими підтримував стосунки Т.Шевченко. В 1843 р. він привіз Г.Тарновському свою картину «Катерина» і деякий час жив тут. При написанні повісті «Музыкант» використав матеріали, пов’язані з життям і подіями в Качанівці, в образі кріпосника Арновського частково відтворив риси власника цієї садиби. В 1859 Т.Шевченко вдруге відвідав Качанівку, в альбомі В.Тарновського (молодшого) залишив віршований запис (датований 21 серпня). Після смерті поета на його честь у парку насипано могилу-курган, в якій в 1893 р. поховано Шевченкового друга художника Г.Честахівського.

У Качанівці часто бував М.Маркевич. В 1837 – 1838 рр. над качанівськими сюжетами працював художник В.Штернберг, написав картину «В Качанівці у Тарновського». Він намалював тут портрет поета В.Забіли. Влітку 1854 р. в Качанівці записували народну творчість О.Маркович та Марко Вовчок.

Качанівку відвідувало багато інших діячів літератури й мистецтва, зокрема М.Максимович, В.Горленко, М.Костомаров, О.Лазаревський, Д.Яворницький, Л.Жемчужников, М.Врубель, М.Ге, В. і К.Маковські, ілюстратор поеми М.Гоголя «Мертві душі» О.Агін (тут і похований), І.Рєпін з своїм учнем В.Сєровим.

Кріпосний театр у Качанівці поряд з п’єсами російських і зарубіжних авторів ставив «Наталку Полтавку» й «Москаля-чарівника» І.Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка. Музикантів-кріпаків навчав М.Глинка, який написав тут романси «Гуде вітер вельми в полі», «Не щебечи, соловейку» (на слова В. Забіли) й перші частини опери «Руслан і Людмила». Про цей театр згадує Т.Шевченко в повісті «Музыкант». Тарновські зібрали в Качанівці велику колекцію українських старожитностей, серед яких чільне місце займали Шевченкові реліквії. На будинку Тарновських є мемор. дошка з іменами видатних літераторів і діячів культури, які відвідали Качанівку.

Література:

Реп’ях С.П. Літературні музеї Чернігівщини. Короткий путівник. – К.: 1983 р.

П.П.Ротач.

Джерело: Українська літературна енциклопедія. – К.: 1990 р., т. 2, с. 433 – 434.