Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква св.Михайла та дзвіниця

Дерев’яні споруди замикають перспективу центральної вулиці села, відіграючи домінантну роль в архітектурно-просторовій організації навколишньої забудови. Дзвіниця виходить безпосередньо на вулицю, а церква стоїть на південний захід від неї в глибині подвір’я.

Михайлівську церкву, згідно з літературними джерелами, побудував 1663 р. майстер І.Пантелимон. У 1801 р. споруду капітально відремонтували, проте її первісний вигляд не змінився. Церква – тридільна, триверха, має гранчастий вівтар і квадратні в плані зруби нави та бабинця, їх оперезує піддашшя на фігурних кронштейнах. Центральний зруб більший за бічні і ускладнений влаштуванням з південного та північного боків двох прямокутних криласів. Виділенню нави в загальній структурі храму сприяє також розвиненіша, ніж у бабинці та вівтарі, триярусна композиція рубленого верху, що найповніше простежується в інтер’єрі споруди.

Зазначені особливості пам’ятки разом з пластичною емпорою над бабинцем дають підстави віднести її до особливого локального напрямку в архітектурі дерев’яних храмів Галичини, формування якого відбувалося в 1-й половині XVII ст. у південній частині регіону.

Дзвіниця зведена 1772 р. Це складна за композицією, квадратна в плані споруда, нижня частина якої є зрубною, а горішня – каркасною. На відміну від інших дерев’яних дзвіниць типу четверик на четверику, архітектурно-художня виразність дзвіниці Михайлівської церкви визначається вишуканою пластикою каркасного завершення, яке складається з трьох (одного чотиригранного і двох восьмигранних) ярусів.

Завдяки високим композиційним якостям та важливому містобудівному значенню споруду можна зарахувати до найкращих пам’яток південних, гірських районів Галичини.

В.Т.Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 166.