1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1782 р.

За типом плану (центр – квадрат зі зрізаними кутами, вівтар – квадрат зі зрізаними зовнішніми кутами, бабинець – квадрат) споруда належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток.

[Сюди належать дерев’яні триверхі церкви: Юрія в Артюхівці, Різдва Богородиці в Миколаївці, Різдва Богородиці в Хмельові, Миколая в Городищі, Покрови в Синявці, Воздвижения в Хорошому Озері, Преображенія в Межирічі; дерев’яні одноверхі: Покрови в Новгород-Сіверському, Юрія в Седневі, Миколи в Нових Млинах, Трьохсвятська в Галчині, а також ряд мурованих пам’яток: церква Різдва в Стародубі, Миколи’в Глухові, Троїцький собор в Охтирському монастирі, церква в Зміївському монастирі, домова церква Чернігівського колегіуму]

Церква збудована в 1782 р. [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. I, стор. 258].

В 1864 р. було добудовано дзвіницю і реставровано саму церкву. Можливо, тоді ж бабинець перекрили всередині дерев’яним коробом з колотих товстих пластин, а зовні – двосхилим дахом. Верх же, іпо раніш перекривав бабинець, перенесли на добудовану дзвіницю. Таким чином, церква залишилася триверхою. Будівля закладена на дубових підвалинах. Нижній вінець зрубу стін також дубовий; вище – соснові (колоті) пластини товщиною 16 см.

Зовні будівля вражає підкреслено виявленою динамікою архітектурних мас, пориванням їх вверх. Різке полегшення мас восьмериків порівняно з масами корпусу стін, чітко виявлений нахил всередину кожної грані усіх компонентів будівлі, круті заломи, вертикальна обшивка – все це надає будівлі стрункості, підкреслює бурхливе устремління мас вверх. В композиції чітко виявлено розчленування мас будівлі на три дільниці, а також членування на компоненти кожної дільниці (вівтаря, бабинця).

Ще більш виразно виявляють стремління викликати у глядача почуття поривання вверх архітектурні форми всередині будівлі.

Архітектурне обличчя бабинця всередині втратило первісний вигляд тому, що тепер замість залому і ліхтаря над стінами його підноситься дерев’яне коробове склепіння. Про первісний вигляд оформлення простору бабинця можна скласти уявлення на підставі архітектурних форм вівтаря.

В межах зрубу стін вівтар справляє враження приміщення спокійних пропорцій. Доволі високий залом, енергійно звузивши простір, переходить в стрункий, але без підкресленого напруження, восьмерик-ліхтар. Освітлюють вівтар два вікна (на південь і на північ) ліхтаря і два досить низько прорізаних вікна в південно-східній і північно-східній гранях зрубу стін. Таким чином, яскраво освітлено тільки восьмерик; менше світла припадає на нижню половину зрубу стін, верх же зрубу і залом, що освітлені рефлексами, потопають в напівмороку. Тому висота вівтаря не сприймається.

Верх зрубу стін вівтаря обходить пояс різьблених ригелів (перед західною стіною ригеля немає). Різні ділянки ригелів освітлено не однаково: одні зверху, другі спереду, треті – ледве помітні в сутінках. Це ускладнює чітке сприйняття глядачем простору.

Бабинець від центра відділяють доволі широкі заплечики (у вівтарі заплечики значно коротші). В західній грані зрубу центральної дільниці прорізано два просвіти – більший внизу, менший – над першим. Через ці просвіти глядач, переступивши поріг бабинця, відразу «втягується» в простір центральної дільниці. Через нижній просвіт він бачить нижню половину іконостаса, а через верхній – східну грань першого восьмерика.

Просторе (майже вчетверо більше за площу бабинця) приміщення центра вражає яскравим освітленням, «витягнутістю», напруженим устремлінням форм вверх. Стіни зрубу центральної дільниці на третину вищі за зруб бабинця, а значний нахил їх всередину посилює їх ілюзорну висоту. Зруб стін центра вгорі на 50 см коротший за довжину плану, отже, на кожному 1 м висоти зруб скорочувався на 7 см. Нахилені (45°) грані першого залому переводять простір дільниці у стрункий на вигляд, з помітним нахилом стінок всередину перший восьмерик. Грані другого залому, заломлені стрімкіше (53-55°), ніж у першому заломі. Центральна дільниця ілюзорно справляє враження приміщення, значно вищого за дійсну висоту (15 м).

Помітну роль у створенні ілюзорної висоти відіграють ригелі. Перший (нижній) ряд ригелів пов’язує суцільним вінком верхи усіх граней зрубу стін, відмежовуючи зруб стін від верху. Ригелі чітким різьбленням надають зрубу стін солідності.

У першому восьмерику закладено тільки чотири ригелі, що в’яжуть грані, орієнтовані по сторонах світу. Вони, на відміну від нижніх, виглядають як тендітна мережка, що не відмежовує одну частину верху від другої, а тільки допомагає сприйняттю перспективи.

Вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці. План центральної дільниці – квадрат зі зрізаними кутами. Південна й північна грані дорівнюють 1/2 діагоналі, а східна й західна – 3/4 сторони квадрата.

Бабинець в плані – квадрат; його довжина разом з 1/2 довжини центра дорівнюють діагоналі західної половини центрального квадрата.

Вівтар в плані – квадрат зі зрізаними зовнішніми кутами. У вівтаря і бабинця ширина однакова, а внутрішня довжина бабинця дає довжину вівтаря разом з товщиною східної грані, або довжина вівтаря дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині плану вівтаря. Висота зрубу стін вівтаря визначається довжиною його плану.

Висота залому і зрубу стін разом дорівнює півсумі довжини плану вівтаря і центра. У вівтарного восьмерика-ліхтаря довжина дорівнює висоті першого залому. Висота ліхтаря дорівнює його довжині, висота верху вівтаря – довжині південної грані вівтаря, внутрішня висота вівтаря – довжині плану центра. У бабинці висота зрубу стін дорівнює довжині плану його, як і у вівтарі.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині плану дільниці, або повній діагоналі плану бабинця.

Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює повній довжині плану центра. У восьмерика довжина дорівнює довжині плану вівтаря, ширина дорівнює ширині зрубу стін вівтаря (вгорі). Висота восьмерика й першого залому разом становлять 1/2 повної довжини зрубу стін центра (вгорі). У другому заломі грані заломлено крутіше, ніж у першому (55-51°).

Висота центрального верху без ліхтаря дорівнює відстані між південним кінцем західної грані й північним кінцем східної грані плану центра, поділеному навпіл. Висота центрального верху дорівнює висоті зрубу стін центра. Внутрішня висота центральної дільниці набагато менша за довжину плану будівлі (дорівнює подвоєній діагоналі плану бабинця).

Вікна в зрубах стін вівтаря й бабинця закладено на висоті, що дорівнює 1/3 довжини плану вівтаря чи бабинця. Вікна в восьмерику-ліхтарі вівтаря закладено на висоті, що дорівнює діагоналі чотиригранника, вписаного в план вівтаря.

Вікна в зрубах стін центральної дільниці закладено на висоті, що дорівнює 1/2 діагоналі плану бабинця. Вікна в восьмерику центрального верху закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будівлі, а над верхнім вінцем зрубу стін – на висоті, що дорівнює 1/4 діагоналі плану бабинця. Вікна в ліхтарі центральної дільниці закладено над верхнім вінцем зрубу восьмерика на висоті 1/2 довжини восьмерика (вгорі).

Верх нижнього просвіту в західній грані центральної дільниці лежить на висоті, що дорівнює половині діагоналі південної половини плану вівтаря, а верх другого меншого просвіту – на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 277 – 281]