Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

1968 р. По Україні

Розмір зображення: 676:800 піксел

Миколаївська церква в Глухові. Кінець 17 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 130.

Глухів вперше згадується в літописі 1152 р., коли, борючись проти київських князів, Юрій Долгорукий привіз з собою «всю Половецьку землю» в Мценськ, а звідти «на Глухів, ту і сташа». В XIII і XIV ст. Глухів був окремим князівством – васалом Новгорода-Сіверського, поділяючи його долю. В 1648 р. він стає головним містом Глухівської козацької сотні, Ніжинського полку. В 1709 р., після зради Мазепи, в Глухів, ближче до кордонів Росії, була перенесена гетьманська столиця. З метою посилення централізаторської політики і контролю за діяльністю гетьманського уряду в 1722 р. була створена Малоросійська колегія, що обмежувала і без того куцу автономію.

Зберігся опис Глухова, зроблений московським паломником Лук’яновим, який відвідав це місто в 1701 році. Він писав:

«Город Глухов земляной, обруб дубовий, вельми крепок, а в нем жителей вельми богатых много панов; и строение в нем преузорочне, светлицы хорошия; палаты в нем полковника Стародубского Миклашевского – зело хороши; рядов (крамниць) много. Девичий монастырь предивен зело. Соборная церковь хороша… Другова вряд ли такова города сыскать лутше Киева строением».

Від будинків Малоросійської колегії, споруджених в 1768 – 1778 рр. за проектом Андрія Квасова, і монументального собору Трійці, що нагадував композицією гамаліївський, але мав більші розміри, нічого не збереглося. Перший знищила пожежа, а другий було розібрано.

Найкращим твором архітектури в Глухові є Миколаївська церква, збудована в кінці XVII ст. Подібно до дерев’яних тридільних церков, у неї три восьмигранних приміщення з’єднані по осі схід – захід і увінчані трьома банями, з двома заломами в кожній. Навіть горизонтальний поясок поребрику нагадує карнизик в тих дерев’яних церквах, в яких знято опасання. Храм відзначається величним силуетом мас, хоч його абсолютні розміри не такі вже й великі. Цього досягнуто виключно архітектурно-мистецькими засобами, бо кожна баня має вигляд кількох складових частин – восьмериків та восьмигранних зрізаних пірамід, поставлених одна на одну, і чим вище, тим кожна складова частина вужча й менша. Перехід від широкого восьмерика до меншого за допомогою склепіння у формі зімкнутого зрізаного пірамідального шатра зовні оформляється покрівлею м’яких обрисів, що зорово підготовляє логічний перехід до барочних грушовидних вінчань бані. В мальовничому силуеті трьох струнких ярусних башт-бань переважають вертикальні членування, підсилені тричетвертними колонками, які надають граціозності виразним і пропорціональним елементам бань, що сміливо здіймаються вгору. Гармонія трьох бань порушилась тим, що у 1871 р. була знята баня над бабинцем і прибудовано нові приміщення з високою дзвіницею.

В інтер’єрі ще більше відчувається хист майстра, який зумів надати йому просторого вигляду. Він залитий світлом і відзначається висотою. Головна сила впливу полягає в майстерності організації простору, в скупості й ясності мистецьких засобів, якими оперував будівничий. Стоячи в центральній бані, глядач бачить, як навколо нього стіни утворюють приміщення в формі восьмигранної призми, що через певний відрізок стає вужчою і вищою. Без заломів простір такого високого приміщення був би гнітючим, неприємним, бо мав би вигляд глибокого колодязя. Заломи і є тим мистецьким прийомом, який дає змогу зорово збільшити розміри і особливо висоту приміщення, зробити його мальовничим, позбутися сухості й похмурості.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 121 – 126.