2009 р. Таємниці дубенських мурів
Наталія Кравчук
Дата: 12.05.2009
Замок у Дубні – туристична родзинка Рівенщини. Ним володіли відомі князівські династії, його розбудовували, зміцнювали. Навіть русло ріки Ікви змінили! За чотири століття воєн фортеця так і залишилася неприступною для ворога – жодного разу її не взяли. Та славиться це місце не лише своєю історичною звитягою, а й унікальними експонатами, що збереглися від XV-XIX століть.
Чи бачили ви де-небудь образ Діви Марії на восьмому місяці вагітності? А дзвона, на якому викарбувані старослов’янські, а не римські чи арабські, цифри? Мури Дубенського замку пам’ятають, як племінниця Острозького пострілом з гармати врятувала дядьків маєток від навали татар. І як інша пані з цього ж роду, католичка Ганна-Елоїза, перехрещувала прах покійного тата…
Палац мав 300 приміщень. Нашим гідом по цих історичних місцях став письменник Микола Пшеничний – завідувач відділу науково-освітньої роботи Державного історико-культурного заповідника міста Дубна. Дубенський замок був одним з найбільших у маєтку князів Острозьких. Його почали зводити наприкінці ХІХ століття (Костянтин Острозький на місці дерев’яної фортеці, збудованої його предком Федором ще близько ста літ раніше, звелів ставити кам’яні мури). Невдовзі тут «виріс» розкішний палац, у якому було майже 300 приміщень!
Замок був власністю багатьох династій – Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків… Спершу звели фортецю на півострові, котрий з трьох боків робила неприступною вода. Та навіть така надійність мурів не вдовольняла. Тож було вирішено розкопати перешийок і туди пустити ріку. Як робочу силу Сангушки використали полонених татар. За кілька місяців ті заступами викопали рів завдовжки 300 метрів, 20 завширшки і 12 – завглибшки. Так води річки Ікви стали омивати замок повністю. За 400 років воєн цього замку не взяв ніхто.
Найдавнішому експонату – 450 років. У ХІХ столітті палац продали з аукціону царській армії. Згодом тут побувало сім різних армій – російських царів Олександра ІІІ та Миколи ІІ, українська під командуванням Симона Петлюри, польська, мадярська, радянська… За часів перебування останньої споруду було дуже понищено: з приміщень позникали розкішні каміни, з підлоги здерли увесь паркет-мозаїку, що був постелений з п’ятнадцяти порід дерев. Варвари взялися збивати багату ліпнину під стелею трапезної…
На початку 90-х років минулого століття у Дубні було створено державний історико-культурний заповідник, якому віддали колишній палац Острозьких. Нині у давніх стінах фортеці діють кілька постійних виставок. Одна з них – «Скарби наші духовні».
– Тут експонується «антирадянщина», – розповідає Микола Пшеничний. – Те, що ще не так давно не можна було виставляти. Переважно це реліквії з дубенських монастирів. Тут кожна річ – оригінальна, не маємо жодної копії. Унікальний експонат – скульптура вагітної Діви Марії напередодні народження Ісуса Христа. Подібної речі немає ніде у світі! Це робота майстра школи видатного українського Мікеланджело – Пінзеля.
Найдавніша реліквія – дзвін, вилитий 1572 року. Також його унікальність в тому, що на ньому викарбувано цифри не арабські чи римські, а церковнослов’янські. Є тут і п’ятисвічник латунний (майже одноліток давнього дзвона), котрий стоїть на трьох фігурках левів. До нього колись майстри спеціально виготовляли метрові свічки.
Кості православного батька перемила у свяченій ксьондзом воді… Вражають і бойові гармати, яким уже майже півтисячі років, і підземелля – слугували «холодильною камерою» чи навіть «в’язницею» для гулящого князя. Розповідають, що за провини дружина зачиняла там свого благовірного… Зберігається тут і надмогильна плита останньої княжни цього славетного роду Острозьких – Ганни-Елоїзи, по чоловікові Хоткевич. Бог не дав їй спадкоємців. Пан Микола пояснює, чому.
– Батько Ганни-Елоїзи був православним, а мама – католичка. Князь Олександр помер рано, коли донька ще була зовсім мала. А його дружина виховала дівчинку у дусі фанатичного католицизму. Збереглися свідчення, як Елоїза у пасхальну ніч в Острозі біля Богоявленського собору кіньми проїхалася по православних пасках. Люди її закидали крашанками, навіть око одне вибили, і прокляли.
А ще Елоїза вирішила свого покійного православного тата… перехрестити у католицьку віру. Власними руками перемила його кісточки у воді, яку освятив ксьондз. Після смерті її земля шість разів не приймала – тіло перепоховували…
Зберегла пам’ять народу й героїчну історію про подвиг іншої пані з роду Острозьких. Було це наприкінці XVI століття. Жила тут племінниця князя Беатка. Прийшов їй час заміж виходити – закликали силу-силенну гостей. Пили-гуляли, незчулися, як під стіни фортеці підібралися татари. Оборонятися було нікому – одні п’яні лежали, інші розбіглися. Тоді Беатка побігла на вежу до гармати, перехрестилася і власноруч дала залп у бік ворожого війська.
Ядро влучило у ханське шатро! Залишившись без керівництва, військо кинулося навтьоки. Нині в Дубенському замку теж дають залпи уже сучасні наречені-«беатки». Щоправда, не ядрами ціляться, а шампанським, «обмиваючи» своє весілля..
Джерело: “Високий Замок”