13. Хату мажуть

(З гурту)

Якимись там часами хату геть же усю складуть. Вікон та дверей хоч і не буде, це не мішає хату починати мазать спотанову. У спотановім мазанню і найперша, і найтруднїша робота – валькування. Та й і теї менчої роботи – вирювнювання, викладання, шпорування, біління – до гибели. Сама господиня усеї цеї роботи не одважить ся на себе саму скласти. Та й двом там дуже важко. Бува, але рідко, що сама собі господиня хату всю обмаже. Та й то кажуть, що так не обходить ся їй, або прислабне, або геть із сил вибєть ся. От через це і тут заведена толока. Тут ще більше буває людей, бо і жінок, і чоловіків сюди потрібно: те воду возить, те глину, ті кружком місять, а ті подають мазалницям, а мазалницї вже ліплять. Багато людей, білше мови, жартів, співів. Гоноблять так, щоб за день геть обмазать, урятнутись. Заміток при мазанню багато:

а) спотанову хати ніхто не буде починати мазати на гнилій кватирі (третя у місяцеві), бо хата буде і сира, і холодна. А як немає як обійтись иначе, щоб не починати мазати на цій кватирі, то тоді’ хазяйка вимазує всі’ вугли у хаті до третьої кватирі, а вже після цього мажуть і на гнилій кватирі, – хата буде вже і суха і тепла;

б) перший вальок глини небезпремінно повинна класти стара баба – така, що дітей у неї вже не буде, сказать: цигани минулись у неї, це на те, щоб „нечисти” в хатї ніякої не було – блошиць, тарканїв то-що;

в) коли такої людини уже не знаходить ся, кладе котрий з чоловіків перший вальок;

г) щоб чоловікові не класти першого валька і щоб замять це діло перед мазалницями, кладуть уперед, за день, за два перший вальок хто трапить ся з старих людей;

ґ) кладуть перший вальок з середини на покуті, це, щоб звідси усе добре починалось;

д) кладуть цей вальок небезпремінно під співи, щоб веселощі зачались і в життю господарів хати;

є) треба щоб вальок прикладений був приятелем великим господарів хати, по цьому багато йдеть ся вдачі господарам;

ж) у перший вальок умішують шерсть з худоби всякої, піря з птиці всякої, пашні будлї-якої і часом і свяченого чого, як от ладанцю, дарничку, паски то-що, це все про ту худобку, щоб велась, дбаєть ся та про почесність господи;

з) хрест, той що прибитий на закладчинї до слупа, геть умазуєть ся, так годить ся; одкидать його, щоб де зваляв ся, нї як не можна – цього ніяково припустити, як хто хоче з Богом у серці жити.

Заміток є і більше, але ці – більш показні: їх дужче і глядять ся, бо то багато хатню житку господарів виправдовують тим, що „на мазалницях” так поведено було діло.