Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

12. Хату доробляють

(З гурту)

Після закладчини зостаєть ся легша вже робота. Зрідка тільки її докончають договорні майстрі; а то помалу хазяїн сам, а нї – з поденними домайстровує хату. Стіни закида, слижі вмостить, позавязати, стелю застелить, крокви здійме, влатає і вшиє – все сам помалу, а як ніколи самому, то наймом, поденщиною. Час до майстрюву-вання хати не дуже вже такий швидкий і важливий. Ця робота часом і довго затягуєть ся, так буває, що і поговору чимало зазнає, бо то всяке знає, чого та хата не кінчаєть ся, чи то бідність перечить та самітність, без помочі, чи неохайність, ліньки. Буває, що й штук чимало докладуть з приводу цього. Діти під свято та парубки з дівками люблять гулять тут, і це вважається за нешкодливу річ, а навпаки, за бажанну, мов, хату хай веселять, може, завдадуть у ній веселощі і довічні. Часи останні все сутужніші і співів менчає, а попереду, за довільніших часів, то по співах усе село знає, коли хата закладалась, коли хата дороблялась. А тепер усе наче доживає свій останній вік. Мляво стало ув усячині. Так не рідко буває, що в недоробленій хатї хазяїн одібє собі куток невеликий, обмаже і там аби боком усунутись гибіє літо, зіму, а там, гляди, і по два, по три роки, часом і вік звікує у тій щелинї, хата недороблена і зогнїє, і вік спаскужений буде нї про-що ні за-що. Усе в недостатках воно зависає. На це не має заміток, щоб майстрі або що закладали так хату. Ще не давно то казали, що то вся сила у розумі та в здоровлї хазяїна, а тепер білш звертають на часи лихі. Світ, мов, зміняєть ся – ніяк розживитись селянам.