Українські сліди в Сантьяго та Чилі

Іван Парнікоза

Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця»

В далекому латиноамериканському мегаполісі залишили сліди наші співвітчизники. Українські сліди в Сантьяго-де-Чилі. Прогуляємося?

«Ми перебралися через низький кряж, який відділяв Гитрон від великої рівнини, на якій стоїть Сантьяго. Звідси відкривалося вражаюче видовище: зовсім гладенька поверхня, місцями вкрита заростями акації і місто вдалині. Розташоване горизонтально біля самого підніжжя Анд, сніжні піки яких сяяли в вечірньому сонці…»

Ч. Дарвін

В 2018 р. зміна логістики Українського національного антарктичного наукового центру з Аргентини на Чилі знову привела мене до цієї країни. Вперше довелося відвідати цю надзвичайно цікаву гірську країну важкого 2014 р., проте нагоди побачити столицю – Сантьяго тоді не випало (див. ). Залишалося лише насолоджуватися краєвидом цього міста, яке займає велику улоговину в долині річки Мапоче в передгір’ї Анд з борту літака. Вражаючий конгломерат будівель, які виросли на місці невеликої іспанської колонії на землях місцевих індіанців – розлогий та неозорий великий Сантьяго. Ось що з приводу нього говорить довідник:

«Сантьяго (також Сантьяго-де-Чилі, Великий Сантьяго, ісп. Santiago de Chile) – столиця Чилі. Адміністративний центр Столичної області та провінції Сантьяго являє собою об’єднання 37 розрізнених комун без єдиного органу управління. Населення складає 5,4 млн. осіб (2002), або 36% населення країни. Сантьяго – одне з найбільших міст Південної Америки».

Г-м, цікаво. Але сухих рядків довідника замало. Хочеться власними очима оглянути старовинну колоніальну частину міста, його старі будівлі, відчути ритм цього латиноамериканського мегаполісу. Хочеться поглянути на нього з верхівки домінуючої наді містом гори Сан-Крістобаль, що дозволяє відчути себе майже в Андах. Про що це велике місто може розказати нам, випадковим прибульцям з далекої Європи? О, багато цікавого пам’ятають стіни старого форту на горі Санта-Лючія та склепіння старовинного кафедрального собору. Проте якщо згадати, що на вулицях Сантьяго можна знайти сліди пов’язані з нашою країною та представниками нашого народу, подорож вуличками гомінкого перенаселеного міста стає ще цікавішою. Спробуємо пошукати?

***

Стара частина Сантьяго розташована в районі центральної Plaza de Armas (площа Зброї). Саме тут, поблизу найстаріших колоніальних будівель знаходиться і найстаріша пам’ятка столиці Чилі пов’язана з нашими співвітчизниками. Це будівля . Про що пам’ятає ця велична будівля з двома рівнями аркад на фасаді? Чий голос звучав її цій просторій залі?

Будівля муніципального театру в Сантьяго. Фото І. Парнікози, 2018 р.

Першим задокументованим українським слідом в Сантьяго та Чилі є перебування тут навесні 1897 р. під час гастролей відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Впродовж п’яти місяців вона з величезним успіхом виступала на сцені саме цього театру в серці Сантьяго. Донині збереглися рецензії на вистави опер «Аїда», «Бал-маскарад» Дж. Верді, «Фауст» Ш. Ґуно, «Манон Лєско» Дж. Пуччіні, «Жидівка» Ф. Галеві за участі С. Крушельницької, в яких музичні критики високо оцінювали прекрасний голос, статуру, артистизм, природну дикцію та чистий тембр молодої співачки.

У цій подорожі Соломію Крушельницьку супроводжувала її сестра Олена, яка залишила детальні спогади про перебування в Сантьяго, рукопис яких зберігається у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Ось що вона пише:

«Так ми заїхали до пристані Вальпарайзо, звідти – залізницею до Сантьяго».

І зараз Вальпараїсо є головним портом Чилі, звідки залізниця веде до Сантьяго.

«У Сантьяго привітали нас музикою. Усі посідали на кінні повозки і поїхали до готелю, де заквартирували всю трупу. Соломії та мені приділили дві кімнати та спальню і гостинну з фортепіаном і балконом. Ми були перевтомлені дорогою. Контракт запевнював нам три дні відпочинку. Але вже по двох днях просили дуже, щоби Соломія виступила як перша зі всіх сопранів. То була «Аїда». Виступ увінчався великим успіхом. По першому акті прийшли директори тамошнього театру, висказали Соломії слова найвисшого признання та вдоволення».

Але продовжимо читати спогади:

«Було таке. В першому акті приключилось, що Соломії під час молитви і поклону впала корона з голови. Це не вплинуло зле на успіх. Коментували, що то добрий знак, що поклонилася їх землі. Потім йшли опери з чим раз більшим успіхом Соломії. Газети поміщували портрети Соломії на перших сторінках та суперлятивні рецензії».

«У Сантьяго ми ходили часто на проходи. Була там зима, а в нас літо. Зима була легка, без снігу. Місто зі старими і новими домами на переміну. Через місто з обох боків доріг були викопані рови, якими плила вода. З міста видно було гори Кордилієри. Ми часто ходили в добру погоду поза місто. З нами як провідники ходили директори театру. Говорили ми по-італійськи, вони – по-еспанськи, але розумілися. Були то люди культурні, заможні, впливові. Природа не пригадувала ні Італії, ні України. Бачили, “де росте перець” на деревах. Також росли високі агави, а на них великі червоні квіти. В горах живуть лями. Ми привезли собі звідтам покривала на ліжка з їх хутра (скіра з шерстю) дуже легкі і теплі – “вікуни”, покриті з-під споду сукном. Такі “вікуни” дістала кожна сестра.

Жінки в місті одягалися як в Європі, але не носили капелюхів, тільки чорні гаптовані великі хустки. Великий вплив там мали священики, вони були думки, що жінкам ходити в капелюхах не годиться. Містом часто йшли церковні процесії зі статуями святих. Ми дивилися на них з нашого балкону».

Розглядаючись навколо театру можна помітити, що з того часу Сантьяго сильно змінився, а священники вже не мають такого впливу на жінок в капелюхах…

У квітні 2019 р. з ініціативи відділу Посольства України в Аргентинській Республіці у Чилі у муніципальному театрі м. Сантьяго за участі талановитого баритона Віталія Білого співачці відкрито пам’ятну дошку (в холі театру).

В період до закінчення Другої світової війни в Чилі могли перебувати лише окремі вихідці з України. Зокрема, в польській літературі на цю тему ми можемо знайти інформацію про Франтишка Дунін-Борковського з Борщова чи професора Львівського університету Рудольфа Зубера. Найімовірніше, вони були етнічними поляками. Водночас комірка польської розвідки в Чилі під час Другої світової війни не відмічала організованого життя українців в цій країні.

Невелика, але досить активна діаспора українців утворилася в Чилі в 1948-49 рр., коли в цю країну приїхало близько 300 українців з таборів для біженців та переміщених осіб у Європі. Це були колишні вояки УПА, остарбайтери та полонені, які не бажали повертатися до Радянського Союзу після Другої світової війни. Серед іммігрантів домінували кваліфіковані робітники. На початку 1949 р. вони об’єдналися у потужну громаду, яка розгорнула помітну культурну та громадську діяльність. Того ж року в Сантьяго утворено парафію української греко-католицької церкви.

Під керівництвом Л. Гіжевського створено змішаний хор, який виступав не тільки на зібраннях громади, але й поза нею і відіграв значну роль у поширенні інформації про Україну в чилійському суспільстві. Хор часто виступав у чилійських монастирях у присутності достойників католицької церкви та в університетах. Хор неодноразово брав участь у фестивалях у вищезгаданому театрі Сантьяго, що також треба увічнити на окремій меморіальній дошці. Його виступи кілька разів транслювало чилійське радіо.

В економічному сенсі українські громадяни облаштувалися добре. Багато з них працюючи, навіть у позаробочий час, стали забезпеченими людьми. Більшість оселилися у Сантьяго та його приміській зоні. Решта в містах Темуко, Консепсьйон, Осорно та ін. Однак у 1950-х рр. значна кількість українців емігрувала з Чилі до Канади та Аргентини. Українська організована громада перестала існувати. Частина українців асимілювалася в чилійському суспільстві. Так, українське походження мають Фелікс Шварцман-Туркенич – чилійський філософ, Федора Аберастурі – піаніст, – міс Чилі 2008 р. та Сергій Літвяк – воротар збірної Чилі з футболу. Останній входив до складу тієї зіркової команди, яка виграла Кубок Чилі з футболу 1954 р.

Утім, безумовно, найбільш відомою та значною постаттю для Чилі є аргентинський дипломат українського походження , якого називають латиноамериканським Шиндлером. Роберто народився в Аргентині, куди його родина емігрувала з України у 1890-х рр. Попри незначні статки батьків, йому вдалося здобути хорошу освіту, вивчити кілька мов та виїхати на стажування до Європи, де він почав працювати у Міжнародних організаціях. Звідти молодого дипломата направили до Чилі. 11 вересня 1973 р. у цій латиноамериканській країні відбувся військовий переворот, на хвилі якого до влади прийшов Августо Піночет, встановивши жорстку диктатуру та численні репресії. Завдяки своєму дипломатичному статусу та роботі із Міжнародними правозахисними організаціями, Роберто Козаку вдалося перетворити власний офіс на місце для переховування втікачів від переслідувань та тих, хто виступав проти жорстокості режиму. Попри численні збройні обшуки, за свідченнями істориків, у ті нелегкі часи Козаку вдалося врятувати близько 33 тис. осіб, забезпечивши їх виїзд із країни. Відомо, що Роберто Козак помер в Буенос-Айресі в 2015 р., де він і похований (необхідно встановити де саме). Згадки про цю непересічну особистість можна також знайти у чилійському .

У Сантьяго за адресою у 1950-х-поч. 2000-х рр. існувала майстерня емігранта з Галичини – Миколи Ляховича «Tridente» (Тризуб). Вона під замовлення готувала полярне взуття для чилійських антарктичних експедицій. Збереглися зразки черевиків та фірмових нашивок «Tridente». Історія Миколи Ляховича, який приїхав до Сантьяго з Вальпараісо, яку розповів його син Роман свідчить про те як облаштовувалися україні, які дісталися Чилі. Цікаво, що Микола Ляхович приплив прямо в Чилі, а не так як більшість українців в Чилі перебралися через Анди. Ось які подробиці знаходимо в спогадах Романа Ляховича:

"У зв’язку із прибуттям іммігрантів, у газеті «El Mercurio» було опубліковане оголошення про організацію ярмарку для пошуку роботи у столиці, м.Сантьяго, на . Батьки попрямували туди, однак одразу не змогли влаштуватися.

Мій тато мав із собою французьке радіо, яке обміняв на невеличку ділянку землі у комуні Ла-Цистерна, де розпочав працювати у невеличкій майстерні. Він володів українською, польською, російською, французькою та німецькою мовами. Згодом він познайомився із іспанцем – власником спортивного взуттєвого магазину. У ті часи все взуття для гірськолижного спорту було імпортоване. Люди з грошима робили замовлення переважно у Європі чи США. Цей вид спорту був доступний тільки для дуже заможних людей.

Довідавшись, що мій батько має досвід виготовлення гірського взуття, іспанець запропонував співробітництво. Відповідно до домовленості підприємець мав купувати всі необхідні матеріали, а також забезпечувати родину продуктами харчування та одягом, за умови, що батько буде виготовляти чоботи та черевики для лижного спорту, мотокросу, а також гірське взуття, яке продаватиметься у його магазині.

Поступово виробництво розширювалося. Взуття було дійсно високої якості й користувалося попитом. Спочатку все робилося вручну, потім батько купив більше ділянок землі та відповідне устаткування з Данії та Франції для виробництва взуття. Фабрика здобула назву «Tridente» (з іспанської «Тризуб»), а на чоботях, серед іншого, вишивалася українська національна символіка…".

Нова хвиля еміграції до Чилі розпочалася з розпадом СРСР та погіршенням матеріального становища українців на батьківщині. Поступово громада поповнювалася різними фахівцями, що працюють у міжнародних компаніях, або українських представництвах. Певний відсоток становлять україно-чилійські подружжя, що переїхали до цієї країни. Чимало новоприбулих українців не мали зв’язків із іншими представниками громади, але переважна більшість українців очно чи заочно була знайома та знала, хто де живе та чим займається. Звісно, були і такі, які надають перевагу стосункам тільки з чилійцями, проте переважна більшість охоче знайомиться і зустрічається зі співвітчизниками. Чилійські українці – це люди здебільшого з вищою освітою, які мають постійну роботу або власний бізнес. Можливо тому вони мають час і бажання спілкуватися, зустрічатися, ділитися книгами або домашніми стравами.

Відомо, що на 7-річницю незалежності України в 1998 р. Посол України в Аргентині та за сумісництвом в Чилі мав зустріч з місцевими українцями. В цей же рік Сантьяго та Київ стали містами побратимами. При цьому на центральний вулиці Сантьяго () відкрили . Тут розмістили композицію скульптора Франциско Гасітуа «Міст до Києва» (Monumento conceptual «Puente hacia Kiev»), яка зазнала нападу вандалів. Табличку із назвою скульптури було викрадено, на пам’ятнику з’явилися графіті, а поруч з площею, де розташований монумент пролягла широка траса.

Композиція скульптора Франциско Гасітуа «Міст до Києва»

У Києві, як відомо, на Оболоні існує з величною композицією у формі герба цієї держави. Сучасна назва цієї площі функціонує з 1998 р., на честь столиці Чилійської Республіки міста Сантьяго — побратима міста Києва. Площу було названо як крок у відповідь після того, як одна з площ міста Сантьяго отримала назву на честь Києва.

Монумент на честь міста Сантьяго у Києві

Чилі визнала незалежність України 9 січня 1992 р. і проявляє себе послідовним прибічником України на міжнародній рівні, у т.ч. у Генеральній асамблеї ООН та Раді Безпеки ООН.

Українсько-чилійську договірно-правову базу у сфері культурно-гуманітарного співробітництва складають міжурядова Угода про співробітництво в галузі культури, освіти, науки (набула чинності 1 листопада 1997 р.), а також Угода про відносини дружби та співробітництво між містами Київ і Сантьяго (05.08.1998 р.), Меморандум про поглиблення відносин від 08.09.2000 р., Договір про дружбу і співробітництво між містами Одеса і Вальпараїсо (21.06.2004 р.).

Наразі Україну та Чилі об’єднують понад два десятки двосторонніх угод про співпрацю в галузі торгівлі, інвестицій, культури, освіти, науки та правової допомоги. За даними відділення Посольства України в Аргентинській Республіці в Республіці Чилі, на сучасному етапі відносини України з Чилі в торгівельно-економічній сфері не набули бажаної динамки розвитку. За даними Держстату України, у першому півріччі 2020 р. українсько-чилійський обсяг торгівлі послугами склав 175,3 тис. дол. США (зменшення у порівнянні з рівнозначним періодом 2019 р. на 55,9%), у тому числі експорт – 91,2 тис. дол. США (-23,5%), імпорт 84,1 тис. дол. США (-69,8%). Прямих інвестицій Чилі в економіку України не зареєстровано.

У сфері міжуніверситетської співпраці у 2008 році було підписано угоду про співпрацю між Відкритим міжнародним університетом розвитку людини «Україна» Києва та Столичним технологічним університетом Сантьяго.

30 травня 2013 р. в Києві у ході двосторонніх українсько-чилійських політичних консультацій відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва між Дипломатичною академією України при МЗС України та .

На сьогодні українсько-чилійське культурно-гуманітарне співробітництво має обмежений характер, зважаючи на географічну віддаленість та нечисленність вихідців з України і етнічних українців, які проживають в Чилі. Проте, у квітні 2009 р. за сприяння академії Андреса Белло Чилі відвідав з гастролями відомий на світовому рівні український піаніст-віртуоз Віталій Писаренко. У травні 2010 р. відомий український скрипаль, переможець багатьох міжнародних конкурсів Дмитро Ткаченко взяв участь у якості соліста в четвертому концерті офіційного сезону Чилійського симфонічного оркестру, що отримало широкий позитивний розголос у місцевий пресі.

Позитивний результат мало цільове поширення Посольством України в Аргентині (посол за сумісництвом виконував ці ж функції в Чилі) інформації про ІІ Київський міжнародний кінофестиваль, який відбувся у травні-червні 2010 р. – у конкурсній програмі фестивалю взяла участь кінокартина «Залишені» чилійського режисера Д. Контрераса, подорож якого до України також отримала позитивний відгук у місцевій пресі.

Активним фактором розвитку чилійсько-українського культурно-гуманітарного співробітництва стала діяльність Почесного консульства України в Чилі. Станом на 2020 р. воно містилося у будинку за адресою . Зауважимо, що у цьому ж будинку міститься Українсько-чилійська палата з питань торгівлі та туризму. Почесним консулом України в Республіці Чилі з 2007 р. є Алекс Пітер Гіермо Тієрманн Ісенсе.

2008 р. за сприяння Почесного консульства, було організовано проведення в Сантьяго Міжнародної акції «Незгасима свічка» присвяченої відзначенню 75-ї річниці Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. В рамках акції у кафедральному соборі чилійської столиці було організовано поминальне богослужіння. Також в престижному проведено тематичну конференцію, а на центральній площі столиці – Plaza de Armas – розміщено експозицію плакатів «Страта голодом: невідомий геноцид українського народу».

Кафедральний собор Сантьяго (закладений 1561 р.), в якому організовано поминальне богослужіння в пам’ять про жертви Голоду 1932-33 рр. Фото І. Парнікози, 2018 р.

В кафедральному соборі Сантьяго увічнене місце, де молився за мир та примирення в Чилі святий Іван Павло ІІ.

Зазначені заходи викликали жвавий інтерес мешканців та гостей столиці. Окрім того, за ініціативи Почесного консула України в Чилі 2009 р. було створено і якийсь час функціонував інформаційний іспаномовний веб-сайт української громади в Чилі http://ucrania.cl/

Важливою подією міждержавного рівня стало проведення в Україні у вересні 2010 р. першого в історії товариського матчу між збірними командами з футболу України та Чилі у Києві. У зв’язку з цим, Україну відвідала чисельна група журналістів провідних чилійських ЗМІ. Проведення зазначеного заходу спричинило появу значної кількості публікацій про Україну у чилійських, аргентинських, парагвайських та уругвайських ЗМІ.

Натомість, у жовтні 2010 р. Чилі відвідала знімальна група провідного вітчизняного телевізійного каналу «Інтер» у зв’язку з резонансною рятувальною операцією на шахті Сан-Хосе.

У лютому 2011 р. вітчизняна група «АРМІЯ» вперше представила Україну на престижному

У червні 2011 р. Посольством України в Аргентині було надано інформаційно-консультативне сприяння організаторам виставки творів відомої чилійської художниці українського походження Дінори Дудчицької, проведення якої відбулося у 2012 році (де вона відбулася ми поки не встановили).

З 10 до 14 липня 2013 р. в Донецьку відбувся чемпіонат світу з легкої атлетики серед юнаків. Участь у цьому чемпіонаті взяла делегація збірної команди Чилі.

5 та 6 жовтня 2013 р. в місті Вальпараїсо виступав український театр пластичної комедії «Мімікрічі». Постановка «Паперова війна» викликала зацікавлення серед чилійців.

Тривалий час українською громадою в Чилі ніхто не опікувався, оскільки безпосередньо в Чилі не існувало Посольства України. Місцевими справами займався за сумісництвом Посол України в Аргентині. Цим вдало скористалася Російська Федерація, яка залучала українців до заходів, які проводила так звана Координаційна Рада російських співвітчизників. Також українці частіше зустрічалися в Посольстві Росії в Чилі (). Тож не дивно, що з початком Російської агресії в Криму та на Донбасі серед і так невеликої української громади стався розкол.

Останніми роками активізувати діяльність в Чилі намагалося Посольство України в Аргентині, очільник якого, був Послом України в Чилі за сумісництвом. 22 травня 2014 р. було засновано Чилійсько-українську інтеграційну палату. Ініціаторами заснування цієї палати стали чилійські бізнесмени та українці, які проживають у Чилі. Головною її метою було задекларовано налагодження співробітництва, економічних і культурно-освітніх зв’язків між Україною та Чилі шляхом сприяння інформаційному обміну та розкриттю можливостей співпраці у сферах торгівлі, культури, освіти та спорту. Палата мала функціонувати як координаційний майданчик не лише для обговорення та аналізу проблем і перешкод двосторонньої інтеграції, а й для пошуку ефективних рішень. Чилійсько-українська інтеграційна сприяла створенню та укріпленню позитивного іміджу України в Чилі. На жаль, 2017 р. ця палата припинила своє існування.

Натомість була налагоджена співпраця між Торгово-промисловою палатою України та Чілійською національною палатою торгівлі, послуг та туризму, а також Чилійським національним комітетом Міжнародної торгової палати. 10 березня 2018 р. відбулося офіційне відкриття нової Українсько-чилійської палати з питань торгівлі та туризму, яка є наступницею Чилійсько-української інтеграційної палати, що діяла в країні у 2014-2017 рр.

Динаміка українсько-чилійського культурно-гуманітарного співробітництва істотно поліпшилася після переїзду до Сантьяго тимчасового повіреного у справах України в Республіці Чилі в 2017 р., яким був Віталій Цимбалюк. Його становлення тісно пов’язане з Чилі, адже у 2016 році він закінчив вже згадувану Чилійську дипломатичну академію Чилі Андреаса Белло. При цьому він проживав у Сантьяго за адресою .

2017 р. під патронатом тимчасового повіреного України в Республіці Чилі було організовано низку мистецьких заходів за участі українських діячів культури, що істотно покращило імідж України в Чилі.

У 2017 р. налагоджені контакти з Національною асоціацією професійного футболу Республіки Чилі з метою започаткування співпраці з Федерацією футболу України і організації товариських матчів між національними збірними.

Подальшому зміцненню двосторонніх зв’язків між Україною та Чилі, покращенню інтеграції українців в Чилі сприяє відкриття у березні 2018 р. відділення Посольства України в Аргентинській Республіці в Республіці Чилі у Сантьяго.

10 березня 2018 р. у Сантьяго за адресою відбулася урочиста церемонія відділення Посольства України в Аргентинській Республіці в Республіці Чилі (ділі просто – відділення)– першого українського дипломатичного представництва в Чилі.

Відкриваючи церемонію, від імені Уряду Чилі виступив представник МЗС Чилі Маріо Луїс Сільва, який підкреслив, що відкриття української дипломатичної місії є важливим етапом у розвитку двосторонніх українсько-чилійських відносин, оскільки дозволить надати новий поштовх розвитку взаємин в усіх сферах.

У свою чергу, Заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця також висловив переконання, що відкриття української установи сприятиме активізації співпраці між сторонами:

«Враховуючи важливі реформи, які наразі відбуваються в наших країнах, тепер ми маємо додатковий інструмент інтенсифікації наших відносин – передусім, у торговельній, інвестиційній та науково-технологічній сферах, де існує значний потенціал для розвитку співпраці».

У відкритті відділення також взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол України в Аргентинській Республіці (за сумісництвом у Чилі) Юрій Дюдін, члени дипломатичного корпусу, акредитовані в Сантьяго, та чисельні представники української громади Чилі, які спеціально приїхали на цей захід не тільки з Сантьяго, але й з інших міст країни.

Головою відділення став тимчасовий повірений у справах України в Республіці Чилі Віталій Цимбалюк.

Задачі нового відділення були дуже важливими – відшукати та об’єднати українську спільноту Сантьяго та усієї країни, обслуговувати її потреби, зокрема видавати необхідні документи.

Працівники відділення відзначають національні свята України та Чилі. При цьому вони відшуковують нестандартні рішення. Наприклад, 23 серпня 2019 р. до дня прапора України вони розгорнули прапор України найвищому будинку Латинської Америки – Скайкостаньєра у Сантьяго.

Під патронатом відділення було організовано низку мистецьких заходів за участі українських діячів культури, що істотно покращило імідж України в Чилі. Зокрема: надано сприяння українським митцям-учасникам ІV та VІ Міжнародного симпозіумів скульптури, які проходили в Сантьяго; проведено низку конкурсів для української громади та громадян Чилі; надано сприяння в організації виступів Національного балету України, оркестру «Віртуози Києва», а також українського рок-гурту «Jinger». Проведено низку фото та художніх виставок. За участі української громади організовано низку заходів для визначення важливих дат, зокрема, Дня Незалежності України, Дня прапора, Дня Соборності тощо. Проведено вшанування Дня пам’яті жертв голодоморів у .

На Різдво 2018 р. українці Сантьяго зібралися разом на пікнік в .

При відділенні було здійснено спроби започаткувати недільний гурток для навчання дітей українською мовою, що є необхідним кроком для збереження мови і консолідації спільноти. Вівся пошук священника та спроба започаткування парафії. Поки що українці змушені користуватися послугами або або

Відділення займалося також пошуком місць та особистостей, пов’язаних із українською культурою, як у Сантьяго, так і по всій країні. Проте досі відкритим залишається питання розташування місць історичної пам’яті пов’язаних з найстаршою діаспорою. Зокрема, невідомо скільки могил українців зберіглося на кладовищах Сантьяго та інших міст країни, та де похований генерал-хорунжий УНР, емігрант до Чилі , який помер в Сантьяго. Було досліджено також надзвичайно цікаву історію Романа Ляховича про фабрику спеціального взуття «Tridente» («Тризуб»), яка продукувала, зокрема, антарктичне взуття до 2000-х рр.

Необхідне також облаштування українських меморіальних місць. Зокрема, планувалося облаштування нової площі чи скверу присвяченого дружнім відносинам між Чилі та Україною із відповідним монументом, який має бути розташований в презентабельному районі Сантьяго. З керівництвом муніципалітету Провіденсія розглядалося питання щодо присвоєння одній з площ/парків чилійської столиці назви «Україна» або «Площа/парк дружби Україна-Чилі». За рахунок коштів приватного бізнесу планувалося встановити в Сантьяго пам’ятник Тарасу Шевченку. До роботи над ним готовий був підключитися український скульптор Михайло Левченко, один із витворів якого знаходиться на .

Також, одним із завдань відділення в Чилі було представництво та захист українських національних інтересів, в тому числі, шляхом налагодження контактів між різними державними та бізнесовими організаціями. Надзвичайно цінним для України є досвід гарних платних доріг, співпраця в галузі космосу, атомної енергетики, авіації та астрономії (Чилі має найкращу оглядовість та найбільш потужні високогірні обсерваторії). При підтримці відділення переговори з чилійськими партнерами вели українські підприємства «Біофарма» та АНТК «Антонов». 2018 р. «Антонов» прийняв участь в престижному авіасалоні, який відбувся в . Планувався і візит до Сантьяго літака «Мрія». Вживалися заходи, щоб чилійські компанії могли брати участь у тендерах на основі національної системи «ProZorro». Місцем бізнесових зустрічей українських та чилійських підприємців була Торгівельна палата Чилі за адресою .

У сенаті Національного конгресу Чилі створена група дружби «Чилі-Україна», аналогічна група діє також і в Палаті депутатів чилійського парламенту. Депутатська група з міжпарламентських зв’язків з Республікою Чилі в українському парламенті дев’ятого скликання була створена 10 лютого 2020 р. і, згідно до положення «Про депутатські групи Верховної ради України з міжпарламентських зв’язків з іноземними державами», затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ №322 від 29.02.2008 р.

Важливу перспективу має також співпраця в галузі Антарктики. В Чилі це питання перебуває у відомстві МЗС. В Україні ж Національний науковий антарктичний центр підпорядковується Міністерству освіти та науки. Вже у 2018 р. відділення надало неоціненну допомогу під час ротації 22-ї та 23-ї Українських антарктичних експедицій. На зворотному шляху частина сезонної експедиції застрягла через страйк авіаліній у Сантьяго. Завдяки підтримці відділення українські вчені поселилися у затишний де вони перебували до відльоту на батьківщину.

У 2019 р. українські полярники зі складу зимувального загону 23-ї Української антарктичної експедиції зупинялися в готелі .

В 2020 р. відділення також надало допомогу під час перезмінки 24 та 25-ї Українських антарктичних експедицій. При цьому в очікуванні на евакуацію на батьківщину у зв'язку з карантином у Чилі 24-та експедиція та сезон 25-ї експедиції у травні 2020 р. проживали в апартаментах .

Під час повернення 25-ї експедиції та сезону 26-ї експедиції, полярники ночували в готелі у аеропорту Сантьяго.

В складі відділення працювало усього три людини. Станом на 2020 р. на консульському обліку нараховувалося більше 100 українців, загалом же у Чилі перебувало близько 400 українців. Проте, ці відомості доволі приблизні, оскільки існує постійний процес міграції. Переважна більшість з них мешкає у великих містах, насамперед в Сантьяго. 2020 р. вже існувала перша в Чилі громадська організація – . Головою організації є Оксана Тунська, українка, яка проживає в Чилі понад 8 років.

За даними Держстату України, у 2021 році товарообіг між України та Чилі склав 67 млн 567,8 тис. дол. США, у т.ч. експорт за січень – грудень 2021 року склав 13 млн. 831,6 тис. дол. США (зростання у % до відповідного періоду 2020 року становило 223,9%), імпорт – 53 млн 736,2 тис. дол. США (- 3%). Негативне для України сальдо торгівлі товарами становило 39,9 млн дол. США.

2021 р. прийнято рішення про створення окремого Посольства України в Республіці Чилі. З 2022 р. до грудня 2023 р. функції посла у Чилі виконує тимчасовий повірений Владислав Богорад. 11 грудня 2023 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Чилі Юрій Дюдін вручив копії вірчих грамот Генеральному директору Церемоніалу і Протоколу Міністерства закордонних справ Республіки Чилі пані Манаї Пакараті Новоа.

Необхідно зазначити, що після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, чилійський уряд надав 250 000 доларів США гуманітарної допомоги нашій державі, а 1 липня відбулася онлайн зустріч між Президентом України Володимиром Зеленським і Президентом Чилі Габріелєм Боричем. Цьому передував візит чилійських депутатів до Києва, Ірпіня та Бучі.

Все активнішою та структурованою стає і українська громада. В липні 2022 р. у українсько-чилійською корпорацією «Мальва» та українською громадою «Українці в Чилі» проведено виставку «Мій дім – Україна». На виставці було представлено роботи української етнографині Анни Сенік, фотохудожниці Катерини Крючкової та проєкт сучасної мисткині Дарії Кольцової "Theory Of Protection". Відвідувачі мали можливість ознайомитися з декором українського традиційного житла, старовинними рушниками та килимами, взяти участь в майстер-класах з писанкарства та петриківського розпису. А в раніш згадуваній грецькій православній церкві Святих Костянтина й Олени в Сантьяго відбулася молитва за мир в Україні.

Загалом щомісяця громада проводить 2-3 благодійні заходи, а зібрані кошти надсилає в різноманітні фонди в Україні. Після початку повномашстабної війни росії проти України до Чилі прибули приблизно 100 українських біженців.

Станом на 2023 р. в української громади залишалися значні проблеми: відсутнє окреме місце для ініціативної групи та активістів української діаспори; немає української школи, бібліотеки, магазину українських продуктів. Спілкування відбувається через соціальні мережі, зокрема у групі в фейсбук «Українці в Чилі».

***

Ввечері стомлене осіннє сонце ховається за Анди. Його останні промені сяють на поверхні скляних велетнів – хмарочосів Сантьяго. За час нашого вимушеного перебування в Чилі нам вдалося переконатися, що тут живуть дуже дружні люди з подібним до українського менталітетом. Вони багато разів допомагали нам у складних ситуаціях та знайомили нас зі своєю чудовою країною. Тож не дивує, що ця земля стала гостинним домом для багатьох українців. Хочеться сподіватися, що ті зміни, які відбулися в організаційному житті чилійських українців, призведуть до їх згуртованості та відданості обом своїм країнам: як їх безпосередньому дому – Чилі, так і їхній матері – Україні.

Література

Депутатська група Верховної ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Чилі. Довідник 2020 р. Підготувала Майніна М.С. 01.09.2020 р. – 28 с.

Трощинський В.П. Шевченко А.А. Українці в світі. – // Україна крізь віки. Т. 15. К.: Альтернативи – с. 120.

Pyzyk E. Los Polacos en la Republica Argentina y America del Sur. Buenos Aires 1966 – 315 s.

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike