Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

2000 р. Пам’ятки архітектури та…

Розмір зображення: 782:773 піксел

Резиденція буковинських митрополитів

Комплекс розташований на високому пагорбі з півночі історичного середмістя Чернівців. Висотні акценти ансамблю – Семінарська церква та дзвіниця Монастирського корпусу – є головними містобудівними домінантами.

Споруди зведено на місці давньої резиденції архієпископа, яка ще 1794 р. занепала й була розібрана. Для проектування й будівництва запросили видатного чеського архітектора Й.Главку. Його проект затвердив 1863 р. австрійський цісар Франц-Йозеф І Підмурки закладено 1864 р., будівництво тривало до 1882 р. Над внутрішнім оздобленням приміщень працювали художники: віденський – К.Йобст, чеський – К.Свобода, чернівецький – Є.Максимович

Комплекс складається з трьох мурованих двоповерхових корпусів, згрупованих довкола глибокою прямокутного курдонера, відділеного від вулиці художнюю огорожею з металевими ґратами. Курдонер оформлено партерною зеленню, а вхід з боку вулиці акцентовано монументальною трипрогоновою брамою. Північніше, в тилу головного корпусу резиденції, в 1876 – 1878 рр. закладено ландшафтний парк площею 8 га. Біля входу в парк 1937 р. встановлено бюст архітектора Й.Главки. За ним розташовано альтанку з колодязем.

Комплекс постраждав під час Другої світової війни. У 1944 р. при евакуації митрополита разом з румунськими й німецькими військами підпалено головний корпус, внаслідок чого знищено інтер’єри залів його східного крила. У 1944 р. в резиденції розміщено музеї та філологічний факультет Чернівецького державного університету. З 1956 р. весь комплекс передано Чернівецькому державному університету. У 1957 – 1964 рр. проведено реставраційні роботи.

Резиденція буковинських митрополитів у Чернівцях є найвиразнішим ансамблем доби історизму на Буковині, неперевершеним взірцем синтезу мистецтв і поєднання європейських досягнень з регіональними традиціями.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 279 – 281.