Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Собор Успіння

Єлецька богородиця

Єлецька богородиця

Розмір зображення: 573:910 піксел

Єлецька ікона Божої Матері була встановлена в іконостасі храму в спеціальному кіоті, її безпосередньо пов’язували із заснуванням монастиря і вважали його головною святинею. За церковною легендою, у дрімучому лісі за містом сталося містичне явище – чудесне явлення ікони: одного разу перехожі побачили світло, пішли до нього і знайшли ікону Божої Матері, яка стояла в оточенні великого сяйва на гілках ялини. У цьому побачили знак Божий і на тому місці заснували монастир, названий Єлецьким. Про це у книзі «Скарбниця» І. Галятовський написав так:

«Скарбниця єсть Пресвятая Богородиця Єлецька, скарбами її чудеса називають… Богородиця Єлецька тому, що, як розповідають у Чернігові обивателі давні, на тому місці людьми ідучими образ Пресвятої Богородиці, промінями світлими, як огнем оточений, був побачений і знайдений в давні часи на дереві єловім» [Добровольский П. М. Черниговский Елецкий монастырь. – Чернигов: Тип. губерн. земства, 1900, с. 5].

За церковним переданням, ця ікона, як найвища святиня монастиря, під час нападу в 1239 р. монгольських військ була замурована для збереження у стіну собору і так врятована. При ремонті храму в другій половині XV ст. ікону знайшли і встановили на найпочеснішому місці. Під час нападу польського війська і страшної пожежі в 1611 р. ікона була втрачена: за однією версією, вона згоріла, за другою – захоплена поляками, за третьою – вивезена московськими військами, що відступали. Про подальшу долю цієї ікони відомостей немає, хоча в Успенському соборі Харкова була ікона, котру називали Єлецькою Чернігівською.

У той період, коли ігуменом монастиря був І. Галятовський, в соборі виставили нову ікону, на якій зображено чудо знайдення давньої Єлецької ікони. Про це розповідає сам І. Галятовський у «Скарбниці», до якої ми вже неодноразово зверталися:

«… в Москві і по містах інших Великоросії образи такі продають, де намальовано дерево єлове, або ялину, з галузями зеленими, між тими гілками зеленими високо намальована Родителька Божа, на своїх колінах дитятко Христа сидячого під пахви лівою рукою держачая; правою рукою Христа за ноги держить, а Христос в лівій руці держить хартію звитую. Такий образ із Великоросії, з міста Володимира купець Никита Козел і брат меньший Матвій привезли до Чернігова на ярмарку під час Богоявления святого. Цей образ у них купивши, Костянтин Костянтинович Мезопема віддав… до церкви Богородиці Єлецької» [Добровольский П. М. Черниговский Елецкий монастырь. – Чернигов: Тип. губерн. земства, 1900, с. 102].

Пізніше ця ікона була прикрашена срібною з визолоченням ризою; влітку ікона стояла в іконостасі собору, а на зиму її переносили до теплого Петропавлівського храму.

До того, що написав І. Галятовський про ікону, дехто з мистецтвознавців ставився із сумнівом, бо очевидно, що існуюча зараз ікона написана не в Росії, а в Україні – російський іконопис тоді мав інший характер, крім того, у нижній частині ікони зображені будівлі Чернігова другої половини XVII ст., які легко розпізнати. Проте в Україні аналогів композиції цієї ікони немає, а російські ікони часто робили з так званими клеймами – картинками довкола основного зображення, на яких показували події, пов’язані з життям святого або історією ікони, і Єлецька ікона дуже схожа на таке збільшене клеймо. Тому сучасні мистецтвознавці висловлюють припущення, що все було так, як розповів І. Галятовський: у соборі поставили ікону, що привезли з Росії, але потім, може, вже після смерті І. Галятовського, з якоїсь причини була написана нова ікона за композицією московської.

Композиція ікони побудована за принципом «ікона на іконі» (майстер не намагався відтворити старовинну ікону, що зникла, а намалював історичну картину на тему, як було знайдено ту ікону): на ялині стоїть ікона, написана на основі візантійського іконографічного типу, але переосмисленого українським майстром, зроблена в новій манері під явним впливом європейського ренесансу (рис. 12). Чернігівський іконописець зобразив Божу Матір молодою, спокійною жінкою, яка з любов’ю дивиться на свою дитину. У неї овальне, м’яко окреслене обличчя, високі брови. Якщо одяг Богоматері схожий на такий, що традиційно малювали на візантійських іконах, то одяг Христа-дитини і вся його зовнішність цілком українські і реалістичні – на комірі сорочки є навіть червона зав’язочка – деталь тогочасного чернігівського одягу. Таке зображення було близьким і зрозумілим, тому народна назва ікони – «Єлецька Богоматір – нев’янучий цвіт» [Логвин Г. Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968, с. 91].

Непропорційно велика ікона (а так і повинно бути за законами мистецтва, бо вона головна в композиції) стоїть на ялині, що трохи нагадує пальму. Ялина з іконою височить над містом, і то, звичайно, не Чернігів князівських часів, а зображення сучасного автору міста і вже відбудованого Єлецького монастиря. Внизу праворуч – західний фасад Успенського собору, зображений дуже ретельно, навіть з аркатурним поясом, але прибудови, зробленої у 1698 р., – церкви Іакова – немає. На основі цього можна припустити, що ікона намальована між 1679 р. – часом відбудови собору – і 1698 р. У лівому нижньому куті зображений Чернігів, де можна розпізнати чернігівську фортецю і Спаський собор, а на задньому плані – «верхній замок». Таким чином, свідомо деформувавши реальність і змістивши її у часі, іконописець – митець дуже високого рівня – створив зображення чуда. Ця ікона є прекрасним зразком українського іконопису перехідного періоду від строгої естетики ренесансу до пишнобарвного бароко. Мистецтвознавець Г. Н. Логвин ототожнює автора цієї ікони з Григорієм Дубенським, який створив славетну Іллінську ікону Богоматері [Логвин Г. Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968].

Написана ікона темперними та олійними фарбами на двох дошках, скріплених шпонками. Верхня частина ікони закруглена відповідно до форми прорізу іконостасу. Можливо, тому й була написана нова ікона, що стара московська ні за розмірами, ні за формою не пасувала новому іконостасу.

Настоятель Єлецького монастиря І. Галятовський у книзі «Скарбниця» описує багато чудес, що сталися біля цієї ікони. Наведемо кілька типових прикладів тих досить простих і водночас таких, що дійсно сталися, чудес, а саме:

«У травні 1672 р. купець чернігівський з нового міста Федір Семенович Рогач від пияцтва збожеволів і тяжко захворів. Його привели в церкву Пречистої Богородиці Єлецької… і він видужав, прийшов до тями і здоровий пішов додому».

«Петро Мойсеєвич, чернігівський козак, – пише далі І. Галятовський, – у 1675 р. так захворів, що голова його запаморочилась, бігав в одній білизні, мов божевільний; прибіг у своєму подвір’ї до стайні, узяв вірьовку і хотів повіситися. Дружина його Пелагея вирвала в нього ту вірьовку і 4 травня привела в монастир Єлецької Божої Матері, де він відстояв відправу, після чого з милості Матері Божої прийшов до тями, працював у монастирському господарстві, а потім у повному розумі повернувся додому» [Историко-статистичсское описание Черниговской епархии: В 5 кн. – Чернигов: Тип. Г. Шапиры. Кн. 5 – 1874, с. 72 – 73].

Зараз ікона Єлецької Богоматері знаходиться в експозиції Чернігівського історичного музею, її два рази – у 1955 р. і 1985 р. – реставрували. Дуже точна її копія, виконана майже одночасно із цією іконою, була з фондів музею передана в Троїцький собор і встановлена там в іконостасі. Харківська Єлецька ікона, про яку згадували вище, мала такий самий сюжет, але намальований інакше – там на дереві стоїть ікона овальної форми, оточена язиками полум’я.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 101 – 105, іл. – с. 103.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 152

Модифіковано : 28.05.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.