1998 р. Храми Чернігова

Південно-західні келії, відомі як корпус казначея, побудовані одночасно з братським корпусом у другій половині XVII ст. і зазнали найбільших змін: у 1882 р. до них зроблена прибудова, у 1898 р. розібрано частину стін. Довжина цього корпусу 40 м, ширина 9 м. Планувальна структура аналогічна братському корпусу – житлові приміщення з’єднані із сіньми.

Під частиною будинку в підвалі влаштовували льодовик – туди взимку з ріки звозили блоки льоду, накривали товстим шаром тирси і лід зберігався в підвалі протягом усього літа. Такі льодовики робили не тільки в монастирях, але й у поміщицьких господарствах, у будинках багатих міщан. Сходи до льодовика знаходились у невеликому ризаліті у східній частині будинку. Ще одні вузенькі сходи у товщі однієї із стін вели на велике горище, що використовувалося для господарських потреб. Оздоблення головного фасаду дуже схоже з братським корпусом.

Поруч з цим корпусом знаходиться тепла церква, освячена в ім’я апостолів Петра і Павла, побудована в кінці XVII ст. також на гроші В. А. Дунін-Борковського. Ця церква за час свого існування зазнала кількох кардинальних перебудов; до нас дійшла в зовсім зміненому стані – втратила декор фасадів і верхи. За радянських часів приміщення церкви були переобладнані спочатку для спортивного комплексу, потім для дитячого театру, пізніше тут розміщався архів. Зараз у Петропавлівській церкві проводяться богослужіння, встановлений новий іконостас.

У зв’язку з тим, що Успенський собор холодний, і отже, богослужіння в ньому можливо проводити тільки в теплу погоду, Петропавлівська церква й надалі залишатиметься одним із головних монастирських храмів. Тому ця церква чекає якщо не реставрації (імовірно, це неможливо), то кваліфікованої перебудови, щоб надати їй вигляду, притаманного іншим бароковим спорудам Єлецького монастиря.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 115 – 116.