2009 р. Княжий Белз

Ксенія Жужа

Дата: 07.05.2009

На північному заході нашої країни, в трьох кілометрах від Євросоюзу (на кордоні з Польщею) приютилося невеличке містечко з явно не українською назвою Белз. У цього населеного пункту не лише назва дивна. Тут живуть дивні люди, які навіть за великі гроші не хочуть прийняти на нічліг туристів (можливо, налякані ще радянськими прикордонниками).

Тут дивні собаки, які готові кілька кілометрів ходити за незнайомою людиною, охороняючи її від уявних нападників і нічого не вимагаючи взамін. Та найдивнішим, навіть найдивовижнішим, є саме містечко із затишною атмосферою, загадковою назвою, старовинною архітектурою та тисячолітньою історією.

Державний заповідник

Щоб дістатися до міста Белза Сокальського району Львівської області, треба доїхати приміським потягом або автобусом зі Львова до Червонограда або Рави-Руської, а звідти зробити пересадку (знову ж таки, потягом або автобусом) до Белзу. Якщо прямі автобуси у Белз зі Львова і є, то ходять вони нечасто.

Белз – це одне з найстаріших та одне з найменших міст України. Колись він був столицею удільного князівства, адміністративним центром воєводства Речі Посполитої, центром белзького напрямку хасидизму… Коротше кажучи, Белз був потужним та важливим населеним пунктом. Та зараз у місті проживає всього-навсього дві з половиною тисячі людей. І хоча на початку 2000-х років місто разом з околицями стало Державним історико-культурним заповідником „Княжий Белз”, на туристичну Меку воно поки що не перетворилося.

Галявина посеред лісу

Є різні версії походження назви міста. За однією з них старослов’янське слово „белз” означає болотисту місцевість. Ще його пов’язують зі словом „бълизь”, що означає „галявина посеред темного лісу”. Є версія кельтського походження поселення (сліди кельтської культури на території Прикарпаття були знайдені на початку минулого століття). За нею „белз” означає потік, воду. Всі ці версії в певній мірі відповідають дійсності, адже передають особливості природного розташування міста, навколо якого є і ліси, і болота, і численні водні артерії.

Найстаріші пам’ятки

У Белзі є 13 пам’яток архітектури всеукраїнського значення, 50 – місцевого, а також численні пам’ятки історії, археології та містобудування. Найстарішими пам’ятками, що збереглися до наших днів, є руїни костьолу, що був частиною чоловічого домініканського монастиря, келії та костьол жіночого домініканського монастиря, дерев’яна П’ятницька церква, шестикутна аріанська вежа 1606 року, площа Ринок із старими кам’яницями.

Коли Белз був столицею удільного руського князівства, тут зберігалась Ченстоховська ікона Богоматері, яку польські католики дуже шанують. У 1382 році польський князь Владислав Опольський вивіз її з Белзу. Зараз ікона знаходиться в Ясногорському монастирі (Польща), а її копія у 2006 році була передана в Белз, зараз знаходиться у дзвіниці Святого Валентина.

Про те, що Белз у ХІХ столітті був центром хасидизму, зараз нагадує лише древнє єврейське кладовище. У 1942 році старовинну синагогу у мавританському стилі було підірвано, тоді ж і знищено єврейське населення, яке не встигло емігрувати. Зараз могили белзьких рабинів, яких вважають чудотворцями, відвідують паломники-хасиди.